Вчора мені написав незнайомий чоловік — Joe Perkowski з Америки. Він побачив наш Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр Святого Миколая у Facebook і вирушив у дорогу, щоб привезти допомогу для наших дітей. Але на кордоні обставини не дозволили йому поїхати далі. І тоді Джой звернувся до випадкового чоловіка, який, як виявилося, їхав до Львова, з проханням передати допомогу за адресою, яку він мав.
Цей чоловік — пан Володимир — їхав на пункт пропуску «Шегині». Але з незрозумілих причин пропустив свій з’їзд і опинився на «Раві-Руській» — саме там, де й був Джой. Це була випадкова зустріч. Джой, маючи лише нашу адресу та моє ім’я, попросив Володимира передати допомогу для школи. І пан Володимир, почувши, що це для особливих дітей, погодився без вагань 🙏🩷🫶
А коли він приїхав і ми зустрілися… я впізнала у ньому свого давнього і доброго знайомого. Уявіть собі: один незнайомець довіряє іншому незнайомцю, той погоджується допомогти, і виявляється тим, кого я давно знаю! Як це пояснити? Напевно, Бог керує такими моментами. І нічого в цьому світі не є випадковим.
Ця історія — про віру в людей. Про довіру. Про доброту, яка не має кордонів. Джой, дякуємо тобі. 🙏🙏🙏 Ти зробив більше, ніж надав допомогу — ти нагадав нам, що світ тримається на людях з великим серцем і світлою душею 🙏😘
І окрема подяка пану Володимиру за те, що погодився допомогти без зайвих слів, без умов, просто по-людськи. Саме такі вчинки повертають віру в людей і нагадують, що добро — це дія, а не гасло 💙💛
Немає коментарів:
Дописати коментар